Агентство розслідувань Сергія Сеника "ОДІН"

ODIN DETECTIVE

Полювання на втікача

ODIN DETECTIVE

Полювання на втікача

Не зважаючи на те, що робота приватних детективів дуже серйозна, іноді і з ними трапляються курйозні випадки. До Вашої уваги - один з таких випадків

У  розпал революційних подій в Україні, до нашого Агентства надійшло замовлення від американських партнерів – All-American Bail Bonds, на розшук злочинця, що втік з-під застави. Сума застави становила 110.000$.

На думку американських аналітиків, цей «товариш» - американець вірменського походження на прізвище Сардарян, цілком ймовірно, після втечі з США, міг влаштуватися на Україні, де йому у спадок залишилась дідусева хата.

Сам же утікач, за даними американських колег, не гребував героїном.

 

Складність завдання полягала в тому, що втікача належало не тільки знайти, але і вивезти з України в Румунію, звідки його могли екстрадувати до США.

 

Отже, отримавши первинну інформацію, один з кращих приватних детективів Агентства, назвемо його Ігор Вікторович, спільно зі своїм напарником почали роботу.

Провівши невеликі аналітичні дослідження, було встановлено, що «родове гніздо» пана Сардаряна знаходиться в Полтаві, на пагорбі біля Хрестовоздвиженського монастиря.

 

Прибувши на місце, приватні детективи побачили перед собою великий будинок червоної цегли на двадцять кімнат. Непоганий будиночок. Особливо для наркопритону.

 

Поміркувавши над ситуацією, слідчі ухвалили рішення для початку встановити, чи дійсно Сардарян знаходиться в цьому будинку. ...І звернулися до місцевого райвідділу міліції!

 

Цей відділ міністерства внутрішніх справ детективи знайшли по яскраво вираженим ознакам – біля похмурого будинку стояла вантажівка з пробитими скатами і написом на борту «Це мент».

 

Це була ще така прекрасна пора, коли на  гребні революційного безвладдя полтавська міліція стала різко «з народом».

Отже, при зверненні сищиків в цю богоугодну установу, місцевий начальник, побачивши ордер на арешт Сардаряна на папірці з американським орлом, з ходу запропонував всіх оперативників карного розшуку в допомогу. І що найдивовижніше – безкорисно!

 

Але скромні сищики задовільнилися дільничним інспектором потрібного їм району і його помічником. Чому, згодом, чимало пораділи – хлопці виявилися розумними і відразу зрозуміли, що саме від них хочуть.

 

Увечері того ж дня, до будинку Сардаряна підкотила непримітна іномарка, звідки вийшли дільничні інспектори і почали обхід усіх домоволодінь на вулиці. Дійшовши до потрібної адреси, інспектори повністю виконали поставлене перед ними завдання! Особа Сардаряна встановлена і підтверджена, зроблені фотографії паспорта. Як виявилося, у нього був перевищений допустимий термін перебування в Україні.

 

Завдяки цьому, Ігор Вікторович зі своїм партнером знайшли рішення проблеми екстрадиції Сардаряна. Тепер він зробить це сам, добровільно!

 

Порадившись з детективами, інспектори знову постукали у двері будинку. І запропонували Сардаряну вирішити проблему з міграційною службою, якщо він, натомість, допоможе їх колегам, які під'їдуть до нього вранці. На тому і зійшлися.

 

Вранці наступного дня, сищики під'їхали до будинку, де їх вже чекав Сардарян. Хлопцеві було запропоновано супроводити їх до Кишинева на зустріч з англомовними партнерами, на якій він, як американець, який вільно володіє англійською мовою, попрацює перекладачем. Їжа, проїзд і проживання люди беруть на себе. Натомість, вирішують проблему з продовженням законного перебування Сардаряна в Україні.

 

Вдарили по руках і вже через десять хвилин їхали в напрямку Одеси.

 

Все складалося вдало, і навіть той факт, що з карти Приватбанкк можна було зняти лише одну тисячу гривень, не затьмарював подорож.

 

Попутники весело базікали, особливо цікаво розповідав про свої кримінальні пригоди в Лос-Анжелесі Сардарян. Не знаючи, що внутрішня камера автомобільного відеореєстратора все педантично фіксує.

 

До ночі детективи дісталися до Кучургану і, оформивши автомобільну страховку, попрямували до кордону з Придністров'ям.

 

І тут стався неприємний казус.

 

Один з детективів не захопив свій закордонний паспорт. Притому саме той детектив, на кого був оформлений автомобіль. Отже, перетин кордону неможливий!

 

Але немає безвихідних ситуацій. Порадившись, наші детективи попрямували до Одеси, де Ігор Вікторович разом з Сардаряном благополучно сіли на автобус до Кишинева. Але виникла одна велика проблема – детектив, який відповідає за фінансування операції залишався в Україні, а зняти в банкоматі вдалося тільки одну тисячу гривень (пам'ятаєте обмеження?).

 

Отже, з тисячею в кишені поїхали об'єкт і супроводжуючий його детектив в Молдову.

 

Їх подорож завершилася на українському кордоні, де Сардаряна зняли з автобуса за порушення міграційних правил і прострочений термін перебування в Україні.

 

Ігор Вікторович кинувся до прикордонників. Треба домовлятися, адже без Сардаряна вся поїздка в Молдову втрачає сенс, і операція може вважатися проваленою.

 

Врятували ситуацію двісті доларів, заначка детектива на непередбачений випадок. Завдяки портретами американських президентів, які поважають і прикордонники і митники, мандрівників посадили на маршрутку, яка саме перетинала заставу і сказали водієві везти їх до Паланки.

 

Через двадцять хвилин поїздки щось спонукало Ігоря Вікторовича запитати водія, а де ж все-таки молдавська митниця?

На що отримав пряму відповідь, мовляв, ще шість кілометрів назад була.

 

Отже, картина маслом – сьома година ранку, по берегу Дністра, проклинаючи погранців, митників і недбайливих водіїв, прогулянковим кроком бредуть детектив і його підопічний. По нейтральній смузі. Повз проносяться машини, але ні одна не зупиняється, щоб підкинути подорожніх.

 

Сказати, що молдавські прикордонники і митники були здивовані – це не те слово.

 

Наших бідолах удостоїли повним оглядом. Роздягнувшись, і вивернувши кишені, вони нарешті відхекалися після ранкового шестикілометрового кросу.

 

До розчарування молдаван, нічого забороненого і цікавого їм знайти не вдалося. Вибачилися і відпустили.

 

Вже на молдавської маршрутці, сищик з Сардаряном дотряслись до автовокзалу в Кишиневі.

 

Місцеві таксисти довго дивувалися, коли два спітнілих і запилених подорожніх попросили відвезти їх у готель «Президент», той, що біля аеропорту.

 

Їх здивування стало зрозумілим після ознайомлення з цінами на номери. Найдешевший двомісний стандарт в цьому готелі коштував 250 євро.

 

Ігор Вікторович вкрився потом, так як за проведеними в голові розрахунками, залишку грошей в кишені не вистачило б і на годину проживання в цьому номері. Але заспокоїв себе тим, що, в крайньому разі, щоб уникнути ганебного виселення, розплатитися кредиткою. Там грошей якраз вистачало на добове проживання.

 

Становище врятувала дівчина на ресепшині, задавши запитання, коли пан бажає розплатитися за номер, зараз  або по виселенню? «Пан» бажав по виселенню.

 

Навіщо ж вони потяглися в настільки фешенебельний готель?

 

Справа в тому, що саме в ній призначив зустріч федеральний агент, якому детектив повинен був здати втікача.

 

Тішачи себе думкою про те, що агент не забуде про зустріч та прибуде вчасно, детектив з підопічним піднялися в номер, щоб змити з себе дорожній пил.

 

Агент прибув лише пізно ввечері, коли детектив вже зовсім знервувався.

 

На відміну від нього, біглий злочинець спав сном праведника, навіть не підозрюючи про те, що через двадцять хвилин прокинеться вже в наручниках.